Від помаранча сонячного тепло,
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Думками тягнемося, ніби стебла,
Одне до одного межи батави.
Колосся пізніх почуттів дозріло,
Їх ласкою спокус колише вітер,
Вплітається ліричність танцю Гріга...
З небес природний неповторний витвір
Дарує з ніжності бажань намисто,
Із поцілунків легких - дотик літа.
Джерела рідних душ напрочуд чисті,
Бо пізняя любов - напій елітний.
Це фото з Інтернету, мені сподобалось. )) Дійсно, кохання не потребує елітного антуражу, я мала на увазі, що пізнє кохання - це як напій елітний, тобто найкраще. А щодо відпочинку на морі, погоджуюсь, що не всі можуть дозволити собі це задоволення. Мені їхати до моря 3,5 години потягом, але ж поїздка теж потребує фінансів.))
Із задоволенням. 
))
.
Клас!!!