Вони журились – не було сльози,
Хоч хмари поливали землю градом…
Били громи і дивні голоси -
Гули й гули, немов хрущі над садом.
З’явивсь на росах дивний перламутр,
В’юни у річці припинили співи…
На луг прийшов старий лелечий гурт,
Який шукав на березі архіви.
Бо залишилось два гнізда в селі,
Куди не повернулися лелеки.
А діти, які виросли в кублі,
Даремно повернулися здалека.
Старий вожак усім сказав тоді:
Що діти мають у гнізді сидіти...
І всі лелеки знають відтоді -
Гніздо лелече заселяють діти…
