Ні, не зважа на сивину кохання!..
Та й що таке кохання? Чи не гріх,
Коли осяяло воно, немов востаннє,
Її й його о пізній вже порі?
Хоча й із сивиною обнялося
І животворним квітом зацвіло,
Ну, й що, що у снігу в обох волосся!
А мо’, кохання ще і не жило!?
І вже ніщо для нього пересуди,
Коли тріпоче ластів’ям душа,
Та іншого в житті їм не лиша,
Вони ж лише живі звичайні люди,
Може, тому й любити так спішать?!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
До поки серденько живе,
До поки серденько кохає,
Кохання почуття святе,
Такого іншого немає.
Щастя Вам Ганнусю і отого чистого світлого
вогнику в серденько.
красиво...про зріле кохання. 
