Вітер торкнувся гілки калини:
--А чи підеш ти мені за дружину?
Хлопець я буйний, хвацький і крилатий —
І в тому світі можу багато.
Хмари прожену з неба охоче--
Лиш подивися ласкавенько в очі.
Зніму шапчину з високого дуба--
Ти ж озовися приязно, люба.
Схочеш скупатися в вранішніх росах —
Спущу тумани на милої коси.
А стане холодно моїй коханій,
Жару попрошу в променів ранніх.
Вітер улесливий благав заповзято
Калини куща, що росте коло хати.
Сміло відмовила мережанка біла —
Згоди не дати бую-вітру посміла.
Цвітом хитнула вона без вагання:
--В серці моєму немає кохання.
Кинь очима під саме видноколо:
Скільки красунь молодих є довкола!
Вітер торкнувся гілки калини,
--Чо́м не хочеш іти за дружину?..
Зніметься вихором — неба дістане,
Ве́рне додолу — леготом стане.
