Лиш небо заглядає в трави.
Довкола – тиша самоти
до небокраю. Він лукавий,
адже до нього не дійти.
До світла простягну долоню,
Жучку із сонячних верхів.
У чорну цяточку червоний,
Мені він на долоню сів.
Читаємо абетку світу,
Удвох в Зеленім царстві ми.
Ще травень, та летить десь літо,
До нас спекотними кіньми…
