І знову дотиком на стелях
Малюю свої узори-химери.
Замикаю очі, пальцем веду.
Навіть якщо розквітнуть ті землі,
Оживуть; а мальованні тінню
Вгризуться в руки,
Пустять чорнила,
Заплющу очі й малюватиму далі,
Малюватиму аж доки на стінах,
На стелях й підлозі житимуть.
Серед них доки житиму я.
Доки вітром для них буду
І сонцем. Доки хоч грам
Душі буде в їхніх серцях.
Моєї душі.
Моїх мо́років й світла.
