Ось стоїте у хуртовині айстр -
Зійшлися сині і рожеві в герці.
З днем народин вітати хочу вас,
Змести сніги з годинника у серці.
Гора чуттів ви і думок грааль,
Фортеця духу, здійснювачка місій.
А ваше слово, наче з гарту сталь -
Не знало ж бо ні зрад, ні компромісів.
Під тягарем не гнулось. Не могло.
Хвалебний спів не слало жодній владі.
Не приміряло зорі на чоло,
Не знало, що це – участь в маскараді.
В собі шукало цензора між рим.
Але хіба були це просто рими?!
Це був вогонь поміж морозних зим
І між лихих вогнів холодні зими.
О, пані Ліно! Горда тим, що я
В одну епоху з вами проживаю.
І хай Дніпра нас ділить течія,
Осанну вам (почуєте!) співаю.
Прекрасні слова, Любо! А чи пророк? Та Нобеля все-таки заслуговує... 
