З гілок падає сніг
Так приречено й тихо
І сліди наших ніг
Наче на нім відбито
Скарбовані стежки
Ніби ведуть в нікуди
Та стомлені ніжки
Що натоптали сліди
Так все у полоні
Чисто манної каші
Що тане в долоні
Як теплі серця наші
А з гілки сніг тихо
Пролетить аж до землі
Приховати лихо
Раптом закралось в душі.
