стикались ми в пустих старих під`їздах,
у снах перетирались спогади на прах.
шукаючи жалю в твоїх від`їздах,
я стала жалюгідною сама.
часу нема. ми створені для поцілунків.
пекучих і терпких, як ніч і чорний чай.
коли для мене в тебе вже нема дарунків,
ця осінь стане вічністю нехай.
