Пронизуючий холод достає до кісток,
Ти стоїш в полі один,
А вітер так дме.
Завіває всі твої думки та роздуми,
Твій сенс життя.
Пронизуючий холод достає до твого серця,
Воно ж таке крижане, як і ти.
Не забуте кохання в надії його розтопить,
А зараз ти, замерзла скульптура,
Яку ніхто не знайде, ти - один.
