моє «я» зашквальне як злива
і колюче немов їжак
ти торкнутись мене хотіла
а я серце зажав в кулак
ти мені подавала руку
я протягував тобі ніж
ти мені дарувала муку
я ж уперто кричав «ріж»
а тепер тільки попіл та сльози
і тепер поміж нами лід
нагадують про тебе морози
коли зникне із пам’яті слід
