Боролася троянда за життя
В саду серед красивих дуже квітів,
Подвійні в неї надто почуття.
/Розгадку запитаєм в ерудитів/.
Красуня до самотності вона,
Колючою їй стати довелося,
Не в тому навіть є її вина,
Кричало невгамовне стоголосся.
Казали, що не гарна, що будяк,
Що пелюстки її не з оксамиту
І правда їх була лиш на мідяк,
Не раді так були її візиту.
На тих красу від неї впала тінь,
Для чого конкурентка тут така?
Не чули її жалісних молінь,
Вже із ножем тягнулася рука.
Мовчав ірис задуманий в саду,
Та все ж терпець йому таки урвався,
Мечами він відвів всю ту біду,
Ще й схоже у троянду закохався.
Прекрасно,Людочко!
Чудовий образ. 