Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
На жаль так.
Невже, щоб розтопить зчерствіле серце ,
потрібно кров і сльози проливать!?
Не розумію, коли діти в герці,
як можна з ворогами торгувать?!
Спасибі.
Болючі, дуже болючі рядки... Як жити тим, хто втратив рідних людей... ті, що повернулися з війни не можуть прийти до тями.. Моя знайома ходить до психолога з сином. він зовсім не може спати і не тільки..
