Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
Гарний вiрш, Любове. Дiйсно, жахливi подii вiдбувалися у 1932-33 роках, дуже багато простих людей померло вiд голодноi смертi. А зараз он деякi депутати - регiонали обурються тим, що прибирають з назви мiста Днiпропетровськ iм'я одного з органiзаторiв Голодомору Григорiя Петровського.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В трьох катренах - ціла жахлива історія українського народу, з його смертями, сльозами, болем, знущанням "старшого брата", надіями, сподіваннями і розчаруваннями... Низький тобі уклін, Любонько, за твоє серце, талант і майстерність!
Дiйсно, жахливi подii вiдбувалися у 1932-33 роках, дуже багато простих людей померло вiд голодноi смертi. А зараз он деякi депутати - регiонали обурються тим, що прибирають з назви мiста Днiпропетровськ iм'я одного з органiзаторiв Голодомору Григорiя Петровського.
