Нехай це звати не кохання,
Хай буде інше, щось чуже,
Якщо я схильний до зізнання, -
Пробачте серденько моє!
Воно відчуло, відболіло,
Покрилось в сіточку журби.
Воно палало, а ще - горіло,
Від встиду свого - до юрби!
Напевно сором - це завада,
Людських недоліків й мети,
А де є правда, там і вада,
Душа без волі, повноти!
(с)Володимир Ярославський
