Вона співала колискову,
Яку не чув донині світ.
Та кожен ранок розчинялась
З туманом серед поля снів.
Її шукали в оксамиті,
За нею плакали в книжках.
Ніхто не знав куди пропало
Це дивне, лагідне дитя.
Та кожен вечір поверталась
До душ, понівчених життям.
Лилася пісня, немов мана,
Сцілявши зламані серця.
