Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Мого дитинства пройдені стежини - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Ви згадали щось своє... Дякую щиро! ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вікторе! Мені надзвичайно приємно! ![]() Надія Рубінська, 19.04.2016 - 20:46
Щемно, Любашо. ![]() ![]() ___ ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() *** вдаль - вдалеч, вдалину*** може: І мчали нас велосипеди - коні,*** ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Надіє!!! ![]() "даль "- є таке слово, але воно мене теж трохи бентежить. Я ще подумаю над ним. ![]() Мар’я Гафінець, 19.04.2016 - 19:50
Найголовніше, що здатність ТАК відчувати світ ви, Люба, зберегли й досі.... ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Мар'янко! Я дуже боюся це втратити... ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оксанко! Мені дуже приємно, що Ви згадали щось своє, приємне... ![]() I.Teрен, 19.04.2016 - 16:51
В останню строфу проситься теперішній час: спускаються, опали, і сніг торішній прихиляє трави.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ж? Минали роки, спускалися зірки - минулий час. Торішній сніг - не зовсім те, що й перший. А я наголошую, що саме перший сніг - перша сивина - прихилила трави... Дякую Вам! ![]() Крилата (Любов Пікас), 19.04.2016 - 16:04
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподіваюсь... Щиро дякую, Любочко! ![]() Олекса Удайко, 19.04.2016 - 14:59
![]() ![]() Вище носа і хвіст трубою Зичте своєму герою... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() Дякую, Олексо, трохи поностальгувала... ![]() ![]() Ніна-Марія, 19.04.2016 - 14:30
Такі милі спогади навіяли, Любо. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будемо сподіватися! Життя - непередбачуване... Щиро дякую! ![]() Потусторонний, 19.04.2016 - 13:50
Хорошее. И осмысленное душой и осязаемое. Перекрёстная рифма в жилу. Она, как минорный аккорд сразу настраивает на лирику и как бы шепчет разочаровано кому-то : Что ж ты... так. ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот, вот :"Что же ты... так... " - именно то... Спасибки, Ген! ![]() Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Оксано! ![]() |
|
![]() |