Я захлинаюся, бачиш, мені так тремтить
Сонце застОялось – треба настій змінити
Квіти сушили, та лиш яскравіли квіти
Небо в очах роз їдало вогку блакить
Як тобі можна сказати, що я не вірю
В те що спасіння прийде, хоч як бога нівичи?
Та ти пий чай, і за двох бережи надію.
Лий мені з вуст її при поцілунках вночі.
