Взяти б ложку й скуштувати небо. Лише б не вколотись гострокутими обрисами зір.
Розпростати крила, розтиснути груди... летіти увись. Туди, далеко-далеко крізь хмари, вітри і стужі, не зупиняючись жодної миті..
Долати вершини, досягти апогею і... впасти сизокрилою голубкою на звичне перило завіяного мріями балкону...
