Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
А знаешь,що перше буває останнім...
А знаешь:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку (засохлу)із ранння...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш: дощи не змивають напругу...
А знаєш: полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання,про втрачене...Як?.. Експромт!
Тарас Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
