Сиділа тихо дівчинка на лаві,
Виводила по аркуші слова
Такі красиві, ніжні, величаві…
Вона писала: «Мама, тато, я»
Це була її мрія заповітна,
Квітками різнобарвними цвіла
І квіти всі були різноманітні,
Але найбільша квітка відцвіла.
Дівча вже виросло – тринадцятий пішов,
А всі хотіли брать малих, незграбних.
Не чули небеса тих молитов,
Що промовляла дівчинка на лаві.
