Осінь...Вже осінь.Дихають холодом ночі.
У холодно-блакитному небі пролітають останні "ключі".
У путь щасливу ,ліс їм тихенько шепоче.
Вони сумно курличуть і здається летять плачучи...
І так одиноко , стало на серці,і важко.
Це від їхнього крику сни солодкі лишають мене.
Дорогий мій журавлику,люба, мила ти пташко,
Ну чому , так на довго , залишив одиноку мене?
Довгі ночі для мене ще довшими стали.
Серце рветься і бється у тузі ,страданні й журбі.
Повертайся ,чекаю ,розлучаючись ми не прощались
Чому плачу ночами , розкажу недмінно тобі.
Ну то що ж , тож до зустрічі , любий!
Вона збудеться, вірю, жду і марю тобою у сні.
Мине осінь , зима ,листя стане зеленим на дубі...
Все повернеться знов,ти повернешся теж навесні.
