Я знов спішу до тебе на побачення
Холодний вечір зорі засвітив...
Знайду стежину ще ніким небачену
Ніхто якою досі не ходив.
Дивлюсь як місяць мило посміхається
Неначе знає всі моЇ думки...
Під зорепадом мріЇ хай збуваються.
І тільки так ,ніколи навпаки.
Вузька стежина зорями помічена,
Вони все бачуть ,знають всі шляхи.
І я в цей вечір з мріями повінчана
Забуду, що життя як лід крихкий...
А відстані і час не мають значення.
Хто не чекав - ніколи й не любив.
Я знов спішу до тебе на побачення
Мою стежину місяць освітив.
Дуже дуже, Сонечко...просто мало слів...справжня лірика кохання
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі,моя хороша!Може і не дуже,але коли ти так вважаєш то нехай так і буде.Знаєш Наталочко,приємно тебе чути і читати,ти просто один позитив навіть і на відстані.Гарного тобі дня і творчого настрою!!!