Память здатна втопити,
але не втонути...
Це було щось на диво неземне.
Пройшло воно десятиріччя тиші,
Ще крихітне, безпомічне, мале,
Нездатне зітворитися у гірше.
Воно стрімке, гаряче і примхливе,
Воно у стані сп'яненої втоми,
Таке вже рідне досконале диво,
Таке, що хочеться відчути знову.
