Я художник... без пера,
я малюю лиш портрети.
Все життя моє - то гра,
ваші посмішки - мольберти.
Я живу від слова "так",
помираю - від "не знаю"
і пишу своє "доречі",
щоб усі про нього знали.
Я плюю вам пряво в ніс,
ви мені - лише у спину.
Я разом із вами ріс,
та від ваших рук погину.
І полину в домовину.
Там, де моє місце... спати...
І когось ще раз покличу,
щоб молитву прочитати.
