Серце пташкою рветься на волю
До весняного сонця, безмежжя.
Все скидає кайдани поволі
Льодяні, щоб ожити нарешті.
В піднебессі кружляють надії
Наче птах, що вернувся додому,
І зустрівши в душі ясність мрії,
З крил скидають пір'їнами втому
Від зимового сну. Сподівання
Проростають в душі пагінцями,
Першим цвітом, що пахне коханням.
Загорнулись серця пелюстками...
Рижулько, Ви як до критики відноситесь? Зрештою, пізно питатись - тримайте першу кулю)
Зубожіння- коханням - не краща рима. Крім того, "Цвітом терпко що пахне коханням" - так з льоту і не розшифруєш. Тим більше, без коми після "цвітом".
Оскільки мова йде про надії (вони ж - сподівання), можна спробувати такий варіант:
Від зимового сну. Сподівання
Проростають в душі пагінцями,
Першим цвітом, що пахне коханням.
Загорнулись серця пелюстками...
Можна залишити "терпко", але після коми.
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви знаєте, а Ваш варіант нічого так. Я, як чемна дівчинка, скористалась. Дякую за пораду.