Сходить ранок, і вже над рікою
Промінь сонця густий рве туман.
Я чекаю, щоб разом з тобою
Вглиб поринути, в сизий обман.
У косматім, туманнім привидді
Попливемо до дамби надій.
Там, в рожевім від сонця промінні,
Оберіг відшукаємо свій.
Розпливлися кудлаті затори,
Щез у вербах туманний потік.
Брама сонця відкриється скоро.
Нам пора: час присутності збіг.
