В перші роки свого життя
Ми любимо її найбільше
А потім, виростаєм ми
І забуваєм найголовніше
Перша любов, обіди, сварки
Ми йдемо хлопнувши дверима
Втікаємо з дому, без записки
З речами в сумці за плечима
Вона шукає нас з сльозами
Переживання і любов
І дзвонить друзям і знайомим
І у лікарню, знов і знов
Вона завжди тебе любила
І пестила, і берегла
У її серці, всі хвилини
З твого народження й життя
І залишаться назавжди
Так до кінця твого буття
Любов’ю гріє її серце
Її ніколи не є мало
І кожен в світі скаже чесно
Ми називаєм її Мама!
