Послухай… Це плаче осінь.
Із сірого неба дощем.
Сьогодні… вона не така як досі –
Накрила плечі тонким плащем,
Взяла парасольку і окуляри,
У рукава напхала хусток
Золоте волосся чорним зв’язала,
І посунула за місток.
Пішла туди, де весь час стріляють,
Де гинуть старі й малі,
Де спалахи випікають
Родючість живої землі.
Повела рукою ліворуч –
І дерева скинули вбрання –
Це вона тобі постелила,
Солдате, святкове прощання.
Струснула рукою вправо –
І скінчилися зливи-дощі, -
Це щоб менше хвороб дістав ти
На холодній і мокрій землі.
Послухай… Це плаче осінь.
Із сірого неба дощем.
Сьогодні… вона не така як досі –
Сховалася під плащем
18.11.2014