Очікувань тривожних
Примарна далечінь
Сколихнулася, погасла
І зникла наче тінь.
Збагнути неможливо
Часу плин-
Забулося. Минуло.
Розсіялось як дим,
А разом з тим життя
Іде і все без коректур,
Чим далі-більше каяття,
І непролазний мур
Давно навколо серця-
Береже нещасне від тортур,
Тепер воно не розіб"ється
