Все, що я знаю про серпень – це те, що він надто короткий.
Грози його проганяють, а з ним і життя безтурботне.
Мене зустрічає осінь, маскуючись під семестри.
Я вкотре пообіцяю стати, нарешті, чесним.
Бульварами йдуть парасолі, вкривши нечемні обличчя,
Макондо прийшло в Україну і буде дощити вічно.
Я йду, ні з ким не прощаючись, не плескаючи поетам.
До біса усі заборони та рими, життям затерті.
Осінь витримує ритміку краплями спліну та ліні,
Знову підказує досвід: смажаться на олії
Всі наші мрії та догми, виплекані протестом,
Знову зима заморозить навіть найглибші плеса.
Крапають щирі зусилля в, мабуть, бездонну чашу,
Гопники пісню наспівують, маючи дівчинку Машу.
Небо країни заземлено, електростанції знесло,
Єдине, що залишається – вдати із себе Теслу.
P.S. Герой - центральна постать у міфах. Країна без героя приречена.
