Кава венами рікою,
Очі кофеїну владні.
Нагороджена тобою
За життєву естокаду.
За розлуки неминучі,
За сподівану оману,
За романтику болючу
Та пролиту в душу каву.
Хай не буде більше, хай!,
Тих розмов, очей лукавих.
Допивай холодний чай,
Я залишу чорну каву.
