Так, на людях зізнатися мушу,
Доки голос мій не затих:
Україно свята, моя душе,
Ти гойдаєш нас – вічно живих.
Ти могутнім прадавнім корінням
Напуваєш щороку плоди.
Для сімей оберіг і святиня,
Що лишили на пам'ять діди.
Хоч слова я промовлю, як звично,
Хай почує весни течія:
Хай святиться ім’я твоє вічно
Україно моя!!!
