Ніч вінчала смарагдами нас,
Золоті розсипаючи зорі.
Не шкодуючи диво-прикрас,
Синій шовк розстеляла прозорий.
Спопеляло бажання дотла,
Замовкали уста у цілунку.
Розпашілі єднались тіла,
Щоб кохання напитися трунку.
"Обійми, пригорни, доторкнись", -
У зіницях тонула глибоких.
Серце рвалося птахом увись
Під вінчальні небесні потоки.
Літом дихали зорі ясні,
Колихаючи тишу довкола...
Чи було... чи наснилось мені,
В час нічний, як цвіла матіола?
04.06.2013р. 00:05
Для ілюстрації використано картину
Ван Гога "Зоряна ніч"
Наталю, прекрасна зустріч двох закоханих людей Тільки жаль, що це "сон чарівний наснився мені". Але ж все таки: наснився і за це треба дякувати. Адже сни збуваються, щось нерозгадане підказують. І ще хочу сказати: читати читачеві приємно
Люблю вечірні матіоли
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Галю, незабутній запах матіоли...
Слова, що читати приємно, радує автора. Дякую!
А сни дійсно збуваються!