Акорд так тихенько і ніжно бринить,
Захоплює подих від погляду в очі.
Як хвиля морська, що збиває на мить,
Під тим зорепадом весняної ночі.
На щось подивитися можна лиш раз,
На інше щось глянути можна і двічі.
Та вічно дивитись без всяких прикрас,
Можна лише у справжні-закохані очі.
