Хтось вигулює своїх китів
У океанах коханих очей,
І ударами могутніх хвостів
роблять з себе не просто гостей.
а чиїсь потрапляють у море,
і чекають так довго прибоїв,
а натомість, у полі зору,
появляються лиш китобої.
Вони тікають, здіймаючи хвилі,
Але давно вже кинуто жереб.
Бо плавці – це далеко не крила,
І їх знов викидає на берег.
