У напівтьмі зимового світанку,
ковтаю запах ночі таємничий,
що ніжно пестить холодом обличчя
і даль в імлі малює безоглядну.
Сивіє чайник згублений у тиші,
виводячи якісь старі мотиви,
і дивним шурхотінням неквапливим
збиває подушку останніх сновидінь.́́
