А вірші бавляться одні,
Покинуті напризволяще.
Так гірко, боляче мені,
Що не вернусь до них. А нащо?
Кому потрібні ці вірші?
Кому потрібен дух свободи?
Вони доступні і прості.
На жаль, на них немає моди.
Братків не маючи ніде,
Я сам торую шлях до неба.
Тож не принижу сам себе –
Хай далі бавляться, як треба…
