Ми українці, гордий ми народ,
У нас єдина Україна – мати
Ми щастям засіваєм свій город,
І як ніхто ми вміємо кохати.
Ми – українці, доля в нас така,
Ми – славний рід козацтва й Кобзаря
Ми летимо в сидіннях літака,
Хоч шлях нам не освітлює зоря.
Ми – українці від Карпат до Дону,
Ми вільні всі, немов пташки у полі,
За волю ми боролися до скону,
Бо так хотіли ми цієї волі.
Ми – українці, славним є наш рід,
Ми простяглися з Києва до Криму,
Ми – злитки із найкращих із порід,
Не підкорились ми ні Польщі, а ні Риму.
Ми – українці, горде в нас звання,
Ми – українці ,любимо свободу,
Ми шлях собі топтали навмання,
Пили в річках рясну від крові воду.
Ми – українці ,нескоренні ми ,
Ми – українці ,щиро вірим в Бога,
І навіть найлютішої зими
Ми ,босоногі,гнали ворога з порога.
Ми – українці, цього не забрати,
Ми – українці, навіть у вісні,
У нас єдина Україна – мати,
Нас підбадьорюють народнії пісні.
Ми – українці і у спеку й в холод,
Ми всі закохані в безкраїї лани
Ми прожили війну тяжку і холод,
Бо ми Святої Вкраїни сини.
Ми – українці ,любимо співати.
Ми знаєм з діда – прадіда пісні
Ми Україну будемо кохати
В реальності, у мріях і ввісні.
Ми Україну будемо кохати
