Цимбалить, чарує громовиця,
Між візерунками, срібних зірниць,
Ти торкаєшся ніжно вуст, лиця...
Спалахує пристрасть на дні зіниць.
Ми в поцілунку осені злились,
Злітаючи на крильцях кленових,
То до землі вниз, то в небесну вись,
До зірок, у дзвонах малинових.
Ледь торкнувшись оксамиту тіла,
Завирувало кохання в зливах
Осінніх...І запалахкотіло
Багряним вогнем в барвах красивих...
Запроменіло в серці та душі,
Заіскрилося мов хмільне вино...
Лише стукіт серця в скронях, в тиші
Й сплетіння почуттів воєдино.
