Послідня ніч... зі смаком полуниці...
Такі солодкі... і палкі її вуста...
Такі жадані.. і спокусливі сідниці...
Не втримавсь... прагнув... пив її до дна...
Вона шаліла... знала, що останні...
Ця ніч... обійми... і тихесенько: горю...
І пристрасні освідчення в коханні...
Востаннє... й вперше... те його "ЛЮБЛЮ"...
Клубничной теме многие рады
(440 прочли до меня).
Пусть будет любовь - наградой, не ядом.
И пусть будет ночь не последняя.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот я теперь понимаю.. какие стихи надо писать, чтоб на них люди, как к Мавзолею... Спасибо, Андрюш за пожелания... пусть любовь будет только наградой... и подарком судьбы...
Цікавий стіш. Тiльки одне слово сідниці додалися до полуниці і відразу з'явився смак еротики. Але тут акцент на те, що востаннє. Знаєте, не люблю я ці останні рази по - життi. Найчастіше відмовлявся. Ось це ось "перед смертью не надышишься" та ну його в пень. Дуже все на розрив. І проводжати не люблю і не ходжу. Хіба що в останню дорогу,або дівчину до дому.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... акцент на востаннє... і я не люблю... але в даній ситуації... в ЛГ це було кохання її життя... і вона б постійно шкодувала... що так і не спробувала його пристрасть на смак...
А проводжати, звичайно, краще дівчину... ніж в "последнюю путь..." Ото хай буде у нас все не в останнє...
Дуже все на розрив. 
І проводжати не люблю і не ходжу. Хіба що в останню дорогу,або дівчину до дому. 
ніж в "последнюю путь..." Ото хай буде у нас все не в останнє... 
