Весна у літо переходить плавно.
Гімназія, як вулик той, гуде.
Здається, в перший клас ішли недавно,
Тепер за руку мама не веде.
Позаду всі перерви та уроки,
Контрольні, заліки, олімпіади.
Пригадуєм із захватом минулі роки:
Чудово, все ж таки ми маєм, що згадати!
А скільки було в нас переживань:
На фізкультурі ми англійську вчили,
Контрольні списували без вагань,
Із вчителями душа в душу жили.
Нас пташенятами тут називали -
Тепер ми юні журавлі.
Учителі жагу до знань у нас плекали,
Що ж, заслужили щонайкращих слів.
Спасибі вам, шановні вчителі,
За ту любов, турботу й піклування,
Що йшли від вас, як сила від землі,
За світлі роки мудрого навчання.
Спасибі, рідна alma mater,
За той новий яскравий світ,
За знань вулкан, палахкотючий кратер,
За світлий мудрості політ.
Що ж, ми сьогодні тут чи не в останній раз:
Вже більше форму темно-синю не вдягнемо,
Вже не писатимем крізь призму власних фраз,
Але любов і власну гідність збережемо.
Вже більше фізик не поплескає в долоні
З усмішкою й словами: "Ще не вечір!"
Вже на лінійку не запізнимось в погоні -
Час проти нас зіграв, до речі.
Весна у літо переходить плавно,
А ми - неначе журавлі,
Та відлітаємо чомусь у травні,
Лишивши незабудки на столі.
p.s. присвячується Калуській гімназії...♥♥♥♥♥
