Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
ВВибачте за неправильний снайпик! Це по незнанню. Надалі буду більш уважним. Та іі плаче снайпик не дуже гірко. Скоріше іімітує підкреслено карикатурно. Дякую за пояснення!З нетерпінням чекаю Ваших ннових творів!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пробачаю за нерозуміння, хоч плаче він, ніби правдиво...Тільки не розумію, чому інший смайлик показує мені язика? Цікаво... Інших віршів будете чекати довго...Якщо не рахувати сьогоднішнього. Тема свіженька... Просто отримала маленький букетик весни... Ось і написала..
Запрошую http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
Шанована(ий?)Н-а-д-е-ж-д-а! Вибачте, але в моєму коментарі від 240312 ні слова про сльози. Навпаки! Поздоровлення з новим джерелом натхнення. Щиро ваш Сидір!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00