В житті моєму знову чорна смуга…
Душа страждає, стогне і болить.
І серце задихається від туги,
Неправдою у грудях клекотить.
Набридло вже доказувати людям,
Що ти живеш не дарма на землі,
Що не бездара ти і не приблуда,
Що не без іскри Божої ти… Ні!
Ще прийде час - наступить переміна,
Засвітить знов над обрієм зоря,
Смертельну чорну смугу біла змінить,
Все буде так, як думаю, гадаю, як мрію я!..
́
