Тебе немає в житті моїм.
Опіки- згадки.
На стіни дертися? шкода стін-
мною нaжахані:
очі дірявлять їх щодоби,
але у білому
не відчитати, чому й куди.
Осточортiло все!
Сльози і крики...- стискання скронь
від безпорадності.
Стіни, розсуньтесь! Йду напролом
з вітром брататися.
(січень 2008р.)
