З війни можливо повернутись
З душею, що була колись?
Забути! В забуття пірнути,
Вже не вдається... не молись!
І під розкати, в травні, лУнкі!
Коли нежданий перший грім
Ти пам'ятаєш вибух - в дУмці
І друг, він не вернеться в дім
В тиші під зорями, ночами,
Заснеш – привидиться тобі
Солдати молоді - рядами,
ЗалИшились навіки, в сні!
Раптовий сміх, буває рідко
Та погляд сУмний, не з біди
Виходить у життя, так мітко
Душа, прихОдячи - з війни!
І ранок новий - народиться,
Курличуть в небі журавлі!
Та вже повік не відродиться
Душа, зі шрамами - війни!
