Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Пливе життя - довічне покарання.
Де сили для нового вірша взяти?
Щовечора відлюдника чекає
Холодна спорожніла сіра хата.
Вночі на мене дивляться ікони.
Життя назад не можу відмотати!
Виносить вирок осяйне дитинство,
Французька карусель, солодка вата.
Один... Один... Минулого отруту,
Коктейль жури доводиться ковтати.
Лишилися світлини в телефоні.
Наснилася незіграна соната.
Тепер - чекати звільнення від світу.
Молити Бога. Плакати. Мовчати.
