Чекаю дощ постійно з нетерпінням,
Прийде - завжди бажаний гість.
Придам всім негараздам я сумління,
А на обличчі усмішка - не злість.
Мені однаково, чому це плаче дощ,
Нащо кидаєш сльози на моє вікно.
Сьогоднішній мій настрій не зуроч,
Не буду плакати з тобою все одно.
Малюю кольорову я веселку,
Бажання є - під дощ по ній пройтись.
Повірите в бажання це химерне?
Бажання може в дійсність перейти.
А дощ притих, уважно все це слухав,
Зморила ця фантастика моя.
А вітер у вікно моє все стукав,
Боїться - наближається гроза...
Є люди, яким до вподоби дощова погода. Такою була моя кохана дружина. Дякую, пані Надіє, за чудовий вірш.
До речі, дякую Вам за Ваш лист на мою адресу. Я на нього відповів.
чуттєве передчуття грози, а у нас штормить... 
