вечір не порожній хоч самотній
Наповнений мовчанням неземним
Відсутність кола - як ясність
Ти стоїш одна серед тих днів
Що вже пройшли , як кола по воді
Коли у воду хтось кидає
Народжений в борні камінь все відання
І він уходить без звуку тихо
Лише у тиші - порожденні ночі
Замислений як дар , але без сліз
Наповнений благоговінням меж
І ти стоїш між явленням їх теж
Як смертний вирок і Бог
Несотворенный жодним чоловіком
Ніж Адам що не назвав Його
Аніж відчув у дзеркалі не знайденої Єви
Не явлені але промовлені вони
Тепер знайдуть всередині ту путь
Що не вела ніколи в рай
А лиш в Буття , що в ньому вже до віку не заснуть
