Вона прийшла. У чашці — млосна тиша.
А він вже там. І знов не зводить зір.
Її волосся пахне димом вишень,
А погляд наче тріснутий сапфір.
Вони про книги. Про вино і втому.
Про дощ в Парижі, де ще не були.
Він би торкнувся — та біда у тому
Що серце просить, розум каже -ні.
Її вуста— півсвітла і півтіні.
Йому б — ковтнути, зникнути, згоріть…
Та досвід вчить триматися до ліній,
Бо крок до неї — наче шлях крізь лід
І вже рахунок — два еспресо з цукром.
І посмішки — як захист, як броня.
Він зачарований її парфумом,
А серце шепче: “Це ж вона… Вона.”
Все простіш. Я 25 років торгую книжками на ринку. І пересвідчився, що цікава добра література швидше завойовує читача ніж будь-які заборони "мотлоху", який би і так ніхто не став читати не будь "штучного" підігріву інтересу через всілякі заборони, завдяки яким про нього і дізналися...
Дуже романтичний, легкий і емоційний вірш 
Чарівна лірика кохання 
О, як приємно! Дякую Вам!
